Тернопільська районна державна адміністрація
46009, м.Тернопіль, майдан Перемоги, 1
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Опитування

.
На головну / Історії сіл району

Прошова


Історія села Прошова

Анкета населеного пункту:

1.            Повна назва:    Прошова — село Тернопільського району Тернопільської області.. Підпорядковане Скоморохівській сільраді.

2.            Місце знаходження: розташоване на південному сході району

3.            Основні дані:

Населення - 781

Територія - 1.248 км2 Густота населення -625,8 Поштовий індекс - 47744 Телефонний код +380 352 Відстань до обласного центру - 18 км

Відстань до районного центру - 18 км

Найближча залізнична станція - Прошова

Місцева влада с. Скоморохи Адреса ради - 47744,

4.            Стан села - існуючий


24 жовтня 2009 року пошуковий загін на чолі зі своїм керівником Антонюком С.М. вирушили в село Прошова. Перед тим, як вирушити в дану поїздку, учні-пошуківці опрацювали матеріал про даний населений пункт в Інтернеті а також побували в обласній бібліотеці, шукаючи інформацію. Нас цікавило передовсім, які визначні місця і постаті є в селі. Як виявилось, в даному селі народився і помер отець-доктор Степан Сампара, якого було вислано в Сибір за віру. Також там ще досі проживають люди, які боролися за волю України в лавах воїнів УПА. Серед таких людей - бувша зв’язкова, яка відбула важку каторгу в далекім Сибіру, пані Мирослава Стебельська, з якою нам пощастило зв’язатися і домовитись про зустріч.

План поїздки був простий;

1.    Відвідати могилу о. С. Сампари;

2.    Зустрітись з людиною, яка завідує культурним сектором на селі і поспілкуватись з нею;

3.    Відвідати визначні об’єкти в селі;

4.    Завітати в гості до п. Мирослави Стебельської;

Поїзд Тернопіль - Іване Пусте відправлявся того дня о 9:00, тож пошуковці зустрілися на вокзалі о 8:30, купили квитки, сіли на поїзд і відправились в зазначений час на дослідження села Прошова.

На станцію «Прошова»  добрались майже за 30 хв. Зробивши знімки на |і станції, не переходячи колії, ми вирушили в село (туди веде ґрунтова дорога). Вийшовши на асфальтну дорогу, ми рушили на південь, пройшли 50 метрів і знову звернули на ґрунтову дорогу, яка
веде до цвинтаря. Пройшовши метрів 150, ми побачили цвинтар, огороджений парканом.

Знайшовши прохід в ньому ми пройшли до кам’яної церкви Успення Пресвятої Богородиці. Напроти церкви ми побачили могилу о. Степана Сампари. Помолившись біля могили і засвітивши на ній свічки, ми пішли далі по мощеній плитками бруківці до великих кованих воріт попри великий дзвін. Напроти  церкви        є

загальноосвітня школа І-ІІ ступенів і

будинок, в якому у 1885 році перебував І .Я. Франко. Біля цього будинку відкривається вид на село і пролягає асфальтна дорога, яка спускається на низ і веде до головного шосе. Туди ми і пішли. Спустившись до шосе, ми побачили пам’ятний хрест на честь скасування панщини , поставлений 1884 році. Сфотографувавшись там, ми пішли далі в сторону стрілецької могили, яка виднілась неподалік. Йшли по асфальтній дорозі повз фельдшерсько- акушерський пункт приблизно 200 метрів.

Біля самої могили стоїть двоповерховий кам’яний будинок. Це теперішній клуб, а колись тут був будинок «Просвіти». Нас там зустріла мешканка села, зав бібліотекою пані Ярослава. Вона нас повела на II поверх даного будинку в бібліотеку, де почала розповідати про історію села.

Пробувши там біля 30 хвилин, ми з пані Ярославою вийшли до стрілецької могили, де ми ще послухали про історію даного об’єкта, після чого вона нас повела до «дідової криниці», про яку складена легенда:

«Дідова криниця»

Було то дуже давно. Далеко було ходити селянам Прошови по воду. Якось

раненько прибрів у Прошову сивоголовий дідусь. Збудував хатину. Задумався дід, бо мав добре серце, над тим, як гнуть люди спину під коромислом з повними коновками, так далеко йдуть по воду. Навесні підійшов до берега, з-під якого ледь-ледь слизила водиця. Розкопав те місце, поглибив, щасливо потрапив на таку водяну жилку, що з неї забурлила вода й потекла потічком. Зрадів дід, обложив джерельце камінням. Минають, віки... А мешканці Прошови йдуть і йдуть до дідової криниці, до вічного джерела життя й доброти.

Йдуть женці з поля — та до криниці, йдуть косарі в поле п'ють смачну воду. Розповідають, шо як змити рани водою з дідової криниці, то скоро гояться. Оберігає вода і дітей від вроків. А вже як вмитися водою сім разів до схід сонця, то сила прибуває, хвороба не чіпає.

Ось така легенда. Правда це, чи ні - ми не перевіряли, адже приїхали в село не до сходу сонця, а трохи пізніше. До речі, дорогу до «Дідової криниці» знайти доволі просто - потрібно піти по ґрунтовій дорозі, яка починається від шосе напроти

пам'ятного хреста на честь скасування панщини. Йти потрібно 200 метрів і по

правому боці від дороги можна натрапити на джерело, прикрите надбудовою.

Подякувавши пані Ярославі за змістовну бесіду, ми вирушили в гості до колишньої зв’язкової УПА пані Мирослави Стебельської. Нам знову довелось повернулись до головної дороги і звернули праворуч. Йдучи по дорозі 100 метрів ми побачили біля хвіртки старшу жінку, яка вглядалась в подорожніх. Це й була пані Мирослава. Виявляється, вона вже давно чекала

 

на нас. Жінка радо зустріла нас і провела до своєї садиби. Ми пробули там дві години. За той час пані Мирослава встигла нам розповісти багато цікавого з життя села і свого життя. Для нас це була знахідка, адже ця мужня жінка — живий свідок тих далеких подій, які відбувалися на теренах нашої багатостраждальної країни, а наша школа хоче носити ім’я Романа Шухевича.

Подякувавши за гостину, сфотографувавшись на пам'ять з пані Мнрославою, і домовившись про наступну зустріч, яка ймовірно відбудеться в нашій школі, ми вирушили додому. Через те, що до прибуття поїзда було ще досить далеко, ми сіли на рейсовий автобус, який зупиняється біля пам'ятного хреста.

Додому ми прибули о 17:35. У понеділок 26 жовтня ми зібрались в кабінеті географії і почали опрацьовувати результати нашої подорожі.

Далі подані відомості про село Прошова.



 

Село Прошова - одне з давніх поселень Тернопільського району, Тернопільської області. Його географічні координати 49°28/ пн..ш. і 25°40 сх. д. Село лежить 17 км на південний схід від Тернополя і 7 км на північний схід від Микулинців. Воно розкинулось у чарівній, мальовничій околиці галицького Поділля, оточене великими лісами та широкими полями. Можна сказати, що це одне з найкращих наших сіл.

Знайдені на території села Прошова кременні знаряддя праці первісної людини свідчать: тут були стоянки людей кам'яного віку. Назва села, що

існувало до нашестя хана Батия, невідома. Орди Батия мешканців села

перебили, а село спалили. В живих залишився один чоловік, який утік до

лісу і переховувався поки навала відкотилася далі до передгір'я Карпат.

Повернувшись у село Сава (по імені) поставив собі хатину і запрошував

утікачів, які поверталися до рідних осель, щоб вони поселялися біля

нього. Так віл дієслова "просити" пішла назва села.

Село розташувалось на двох горбах. На одному була церква, приходство, школа, дяківка, а далі цвинтар, а на другому властиве село — біленькі хатки та зелені садочки. З джерела, що його називають "Дідова криниця", пливе малий потічок на схід і біля Смолянки вливається до Гнізної. Близько потічка є ще друге джерело - "Попова криниця" з дуже чистою й холодною водою.

Можна здогадуватися, що Прошова дуже давня. Сільська церквиця побудована приблизно 1700 року з каменю. Вона має стіни 1.5 м завгрубшки, і її можна зачислити до оборонних церков, як і церкву Різдва Хр. в Тернополі. Віруючі села Прошова тричі зводили Дім Божий. Дві перші дерев'яні церкви згоріли у полум’ї татарських нападів. Одна з них була розташованана горбі, вона була деревинною і спалена. Друга теж була деревинною і згоріла але від полум’я яке спалахнуло в середині будівлі. Парафіяни залишились без храму і на відправу ходили за 10 кілометрів в смт. Микулинці. У 1700 році на попелі і згарищах, немов фенікс,

повстав новий мурований храм. Це був один із найкращих зразків церковної споруди свого стилю. Церква мала один візантійський банний- купол. На той час при ній налічувалось 500 парафіян. Дзвіницю із тесаного каменю було збудовано у 1707 році. На ній висіли чотири дзвони. Але в ході другої світової війни німцями викрадено всі чотири дзвони і закопано на місці нового цвинтаря, сьогоднішній час знайдено лише один центральний дзвін, який був  вилитий із бронзи та цинку. Звучить цей дзвін на всі ближні села.

Попри село йде залізниця з Тернополя до Теребовлі, і в селі є залізнична станція.

Всі мешканці Прошови були українці до часу спровадження польських колоністів, які жили відокремлено своїм життям і на наших людей впливу не мали.

Прошовецька парафія належала до більших, і їй підлягали також церкви в Смолянці, Скоморохах і Магдалівці.

У двадцятих роках, за заохотою та по,міччю пароха о. Євгена Лопатинського, почалася живіша культу рно-організаційна робота. Побудовано великий двоповерховий ? дім читальні Просвіти, створено кооперативу, молочарню, бібліотеку та аматорський гурток, який давав вистави також у сусідніх селах. До речі, будинок Просвіти має свою дуже цікаву історію, адже вона збудована за кошти і руками самих жителів села. Після того, як будинок побудували, під дахом повісили пам’ятну тамбличку витесану з каменю, на якій писало, що це будинок «Просвіти». Коли в 30-х роках в село прийшли поляки, то вони будинок закрили, а того, хто завідував «Просвітою» протягнули прив’язаного до коня по вулиці.

Таблицю порубали сокирами, щоб навіть думка не виникала відновити просвітницьку діяльність

Але село не здавалося, почалася більш інтенсивна громадська праця, також почала поширюватися підпільна організація ОУН.

Під матеріальним оглядом село не стояло найгірше. Ті, що мали менше поля, працювали в каменоломнях, деякі на залізниці або в дворі у Скоморохах. Багато молоді доїздило поїздом до шкіл у Тернополі: до гімназії, учительської семінарії й інших шкіл. З Прошови вийшла поважна кількість інтелігенції, між ними три священики.

У Прошові народився літератор, громадський діяч З. Гарник, діяч ОУН В. Демків, релігійний діяч С. Сампара, діяч ОУН Є. Сцібайло, зв’язкова УПА М. Яцишин-Стебельська (автор книжки «Зв’язкова з Прошови», 2003); пропрацював Б. Головин, навчався професор, академік В. Снітинський; на честь перебування у селі І. Франка (1885, двічі) на приміщенні школи встановлено меморіальну дошку.

Прийшов 1939 рік і з ним Друга світова війна, яка принесла багато горя, сліз і проливу невинної крони. Окупанти змінювались один за одним,

багато людей запроторено до тюрем та вивезено на Сибір.

У 1944 р. багато мешканців наших міст і сіл залишили рідну землю і подались на еміграцію.

На даний час в селі працюють загальноосвітня школа 1-2 ступ., клуб, бібліотека, фельдшерсько- акушерський пункт, торгівельні заклади.

Споруджено пам'ятник релігійному діячеві о. С. Сампарі (1996), встановлено пам’ятний хрест на честь скасування панщини (1848), насипано символічну могилу Борцям за волю.

 

І






 

 

 

 

 

 

 

Анонси подій

Інформаційні послуги

 

 

   

Актуальна тема

Звернення до сільських, селищних голів

З метою популяризації здорового способу життя протягом березня - жовтня поточного року в Тернопільському районі впроваджується щорічна Всеукраїнська інформаційно-профілактична акція «Відповідальність починається з мене».

Для учасників АТО та членів їх сімей працює гаряча лінія

Орієнтовний розрахунок розміру субсидії на оплату житлово-комунальних послуг

Всеукраїнський Центр пошуку полонених, загиблих і зниклих безвісти воїнів АТО готовий допомогти усім хто розшукує своїх рідних, знайомих чи колег

ДОРОЖНЯ КАРТА для проведення лікування та медичної реабілітації демобілізованих

Про проведення в районі заходів шостої  черги мобілізаційного розгортання

ІНФОРМАЦІЯ щодо розвитку туризму в Тернопільському районі

ЗМІНИ до Положення про  порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива 

Все про СУБСИДІЇ

Тернопільська районна державна адміністрація оголошує конкурс про надання супутніх  послуг у приміщенні центру надання адміністративних послуг

УВАГА ЗМІНЕНИЙ ГРАФІК прийому громадян у Тернопільській районній державній адміністрації