Тернопільська районна державна адміністрація
46009, м.Тернопіль, майдан Перемоги, 1
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Опитування

.
На головну / Історії сіл району

Дубівці


 Історія села Дубівці

Село Дубівці розташоване на заході Подільської височини на невисоких горах - Товтровому кряжі, що в народі звуться Медобори, які піднімаються досить виразним пасмом над рівниною Тернопільського плато. Саме село Дубівці, яке простяглося із сходу на захід, розташоване в долині річки Гніздична, на її правому березі, але переважна частина села розкинулася на погорбах по обидві сторони Верховини - правої притоки Гніздичної.

Село розташоване на північ від Тернополя , на відстані 14 км.

Відстань до найближчої станції Курники - 7 км , що знаходиться на лінії Тернопіль - Шепетівка і на 7 км від автомобільної траси республіканського значення Тернопіль - Броди.

Перша письмова згадка про село Дубівці відноситься до 1556 року. Наймення села пов’язане з дубовими лісами, які оточували незначне людське поселення. Село належало князю В.К.Острозькому.

Кращі орні землі села відрізались під шляхетські фільварки, решта розподілялись між селянами.

Населення села брало активну участь у визвольній війні українського народу 1648 - 1654 рр. А коли значна частина селянсько-козацького війська вирушила з-під Збаража до Зборова 3 серпня 1649 року жителі села Дубів­ці поповнили їхні лави і разом з повстанцями боролись проти польсько-шляхетського війська під Зборовом. Коли ж у липні - серпні 1649 року, в період піднесення визвольної боротьби, через Дубівецький ліс проходили козацькі війська, населення допомагало їм фуражем, продовольством, давало провідників.

За Дубівецьким лісом в сторону села Добриводи височить насипна козацька могила братів, полеглих у 1655 році коли війська В.Батурліна, Б.Хмельницького з боями йшли на Львів.

В другій половині ХУІІ ст. панщина досягла шести днів на тиждень. Поміщикові села належало більше половини орної землі, пасовиськ, лісу, став.

Боротьба народних мас проти польсько-шляхетського панування по­силилася з другої чверті ХУІІ ст. під впливом гайдамацького руху.

Влітку 1734 року через село проходив повстанський гайдамацький загін полковника Верлана .

В 1772 році відбувся перший поділ Польщі, за яким село передава­лось до володінь Австрії.

У 1810- 1815 рр. Дубівці разом з усім Тернопільським краєм входили до складу Росії. В цей час дещо покращилось правове й економічне становище населення - було зменшено податки та повинності, обмежено свавілля шляхтичів посилились зв’язки місцевого населення із Східною Україною та Росією.

6 серпня 1815 року Дубівці, що входили до тернопільського краю знову відійшли до Австрії. Всього в 6-ти кілометрах від села проходив кордон з царською Росією і окремі жителі села після проведення додаткового оподаткування, або при мобілізації молоді в цісарську армію організовували втечі на землі Волині.

Під впливом революційних подій у Відні в березні 1848 року, Австрійський імператор Фердінанд І підписав 17 квітня 1848 року указ про скасування в Галичині панщини, обіцяючи селянам провести в недалекому майбутньому викуп землі за рахунок держави .

У 80 -их роках XIX ст. володарем великої власності в селі був Евген де Лігне. У поміщицькій власності було 806 моргів поля орної землі, 129 - луків, 391 моргів лісу, 30 моргів пасовищ.

В селянських володіннях було - 970 моргів орної землі, 87 моргів луків , пасовиськ- 44 морги.

В 1896 році власницею села стала Тереса Стойовська. З усієї землі- 2511 морг, і 443 лісу, фільварку належало 1367 моргів землі і 443 морги лісу. Решту гірших земель були в користуванні 1056 - ти чоловік бідноти.

Формування капіталістичних відносин у другій половині XIX ст. вимагало розвитку освіти. Австрійський уряд, проводячи реакційну політику щодо наданоі освіти на окупованих землях, змушений був вра­хувати вимоги розвитку виробничих сил і піти по шляху відкриття шкіл.

В 1857 році в селі була заснована однокласна школа. Першим учителем був Лев Зофієвський.

Життя жителів села завжди було нелегким. Але особливо зубожіли Дубівецькі селяни в період першої світової війни 1914-1918 рр.

Чимало селян були мобілізовані в австрійську армію і загинули на фронті

Власник села - Брайтман володів великими багатствами - мав 1380 моргів поля, спиртзаводом, млином, ставом, фільварком. Однак був дуже жорстоким у відношенні до селян.

У 1932 році в селі було відкрито чотирикласну школу, проте діти бідноти її не відвідували.

В 1939 році в село прийшла радянська влада. Восени 1939 року в селі була утворена сільська Рада.

Першим головою сільської Ради в 1939 році був обраний Бойцун Онуфрій Іванович.

В березні 1940 року селяни об’єднались в сільськогосподарську артіль. Першим головою правління був Ільків Матвій Степанович.

Однак, радість селян була недовготривалою. 30 червня 1941 року село окупували фашистські загарбники. Почалися нові знущання і тортури. Влітку 1943 року гітлерівці, зігнавши все населення на майдан, загрожували стратити спочатку кожного десятого жителя села, а потім і більше, якщо населення села вчасно не буде сплачувати податки Рейху або переховуватиме зброю.

Почалися знущання і тортури. З села було вивезено на роботу в Німеччину понад 100 людей .

19 березня 1944 року Радянська Армія звільнила село Дубівці.

105 жителів села брали активну участь у Великій Вітчизняній війні.

38 чоловік не повернулись з війни, 26 були поранені.

За доблесть і мужність, проявлені у боротьбі з ворогом 66 учасни­ків війни нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.

У вересні 1944 року знову відкрила свої двері початкова, а згодом семирічна школа. Перший випуск був у 1952 році. В даний час в селі функціонує дев”ятирічна школа І-ІІ ступенів. Вчительський колектив очолює Могильський Зеновій Пилипович.

В січні 1949 році селяни відновили сільськогосподарську артіль, яка була створена ще до війни. Головою Правління було обрано Уніята Андрія Івановича.

З 1946 року в селі працює фельдшерсько - акушерський пункт , в якому працює два медпрацівники з середньо- спеціальною освітою.

В зв’язку з утворенням нового Тернопільського району в січні 1967 року колгосп ім. Л. Українки перейменовано. Він став називатися ім. Шевченка. Головою Правління був обраний Олексів Мирослав Миколайович.

14 лютого 1974 року в результаті укрупнення господарств було об’єднано два господарства - колгосп ім. Шевченка та колгосп «Радянський хлібороб» с Ігровиця. Після цього колгосп став називатися «Радянський хлібороб». Головою Правління було обрано Данчака Івана Даниловича.

В селі діє клуб і бібліотека. З народних промислів поширена вишивка, якою займаються переважно жінки.

Село газифіковане, всі дороги мають тверде покриття. Також на території села є церква, яка завжди була діюча. Нещодавно жителі села відмітили 100- річчя церкви .

Про село складено багато легенд і переказів, які передаються із покоління в покоління. Всі жителі, які проживають в селі працюють, зводять нові оселі і вірять, що незважаючи на важкі економічні часи село Дубівці житиме і процвітатиме.


C:UsersBIBLIO~1AppDataLocalTempFineReader11.00mediaimage1.jpeg

Пам’ятник Св. Архістратига Михаїла, споруджений у селі Дубівці на честь 100- річчя місцевого храму (скульптор Михайло Йосипович Кульчицький; матеріал - штучний камінь). Жертводавець - ТОВ «Агрокомплекс» (директор Григорій Євгенович Пінязь). Пам’ятник освячений 19 листопада 2006 року собором священників на чолі з Предстоятелем УАПЦ Митрополитом Мефодієм. Пам’ятник розміщений біля церковної дзвіниці.

 

C:UsersBIBLIO~1AppDataLocalTempFineReader11.00mediaimage2.jpeg


В 1900 році в селі Дубівці почали будувати кам’яну церкву замість дерев’яної, що оріла, як і її попередниця. За спеціальним дозволом на будівництво церкви до Іитрополита Андрея Шептицького їздила дубівецька депутація на чолі з Теодорою рушевською. Тодішній священик о. Модест Дністровський був інженером і роектував церкву. Великий внесок у спорудження храму зробила громада села. Під івтарем закопано великий камінь, в якому вибито отвір, куди закладено папір в шяній посудині із записом: хто саме і яку участь брав у будівництві церкви. 21 нстопада 1906р. храм було врочисто освячено і відтоді, за винятком кількох иховісних років, парафіяни мають нагоду задовольнити свої релігійні потреби, радиційно відзначають в селі храмове свято -день Св. Арх. Михаїла.

За 100 - літню історію храм пройшов тернистий шлях. Після розпаду радянської УГГГР1ЛЇЇ ппчятку 00-их тюків, хпам у Лубівпях — це Українська Автокефальна

C:UsersBIBLIO~1AppDataLocalTempFineReader11.00mediaimage3.jpeg


В 1845 ріці, коли священиком у селі був о. Іван Борятинський, було встановлено пам’ятну фігуру. Є всі підстави вважати, що фігуру спорудили на честь врятування жителів села Дубівці від посухи, оскільки 1845 рік видався дуже гарячим та сухим і була загроза неврожаю й голоду. Нині фігура стоїть на церковному подвір’ї.


C:UsersBIBLIO~1AppDataLocalTempFineReader11.00mediaimage4.jpeg

Місійний хрест споруджений 20-30. IX. 1936 року, розміщений на церковному подвір’ї. В 1988 році на ньому була встановлена табличка «1000-ліття Хрещення Русі».


C:UsersBIBLIO~1AppDataLocalTempFineReader11.00mediaimage5.jpeg

Кам’яна фігура споруджена в1897 році «На честь і хвалу Божу» Анастасією Каплун. Колись ця фігура стояла на полі при в’їзді у село Дубівці, та в роки Другої Світової війни вона була частково знищена і перенесена на церковне подвір’я, де стоїть і до цього часу.

C:UsersBIBLIO~1AppDataLocalTempFineReader11.00mediaimage6.jpeg

 

Ця кам’яна фігура, в даний час знаходиться на межі церковного і шкільного подвір’я. Колись вона стояла на подвір’ї старої дерев’яної церкви яка була знищена пожежею.

C:UsersBIBLIO~1AppDataLocalTempFineReader11.00mediaimage7.jpeg

Пам’ятний хрест споруджений в 1990 році на місці дерев’яного храму який був знищений пожежею.


C:UsersBIBLIO~1AppDataLocalTempFineReader11.00mediaimage8.jpeg


Пам’ятник воінам-односельцям полеглим в 1941-1945 роках. Меморіальний комплекс споруджений в 1969 році (скульптор Ягода), розміщений в центрі села, на місці колишнього кладовища.

C:UsersBIBLIO~1AppDataLocalTempFineReader11.00mediaimage9.jpeg

Кам’яна фігура ршміщена на подвір’ї Бойцун Ксенії Андріївни. Була споруджена у 1922 ропі Теклею Зозуля (прабабцею Ксенії Андріївни) і її чоловіком, який був головою церковного комітету і заступником війта. На фігурі є напис « На честь і славу Божу». За часів радянської імперії була знята і захована. Поставлена на попереднє місце 80-х роках XX ст.

C:UsersBIBLIO~1AppDataLocalTempFineReader11.00mediaimage10.jpeg


Кам’яна фігура стоїть на подвір’ї Лагіш Марії Василівни. Встановлена в 1922 році Шелігою Теклею і Каролем. На ній є напис польською мовою. Ця фігура встановлена на прохання про Божий захист села від пожежі (так як на протязі одного року були три великі пожежі які знищили хати на вулиці «Куток»).




 

 

 

 

 

 

 

Анонси подій

Інформаційні послуги

 

 

   

Актуальна тема

Звернення до сільських, селищних голів

З метою популяризації здорового способу життя протягом березня - жовтня поточного року в Тернопільському районі впроваджується щорічна Всеукраїнська інформаційно-профілактична акція «Відповідальність починається з мене».

Для учасників АТО та членів їх сімей працює гаряча лінія

Орієнтовний розрахунок розміру субсидії на оплату житлово-комунальних послуг

Всеукраїнський Центр пошуку полонених, загиблих і зниклих безвісти воїнів АТО готовий допомогти усім хто розшукує своїх рідних, знайомих чи колег

ДОРОЖНЯ КАРТА для проведення лікування та медичної реабілітації демобілізованих

Про проведення в районі заходів шостої  черги мобілізаційного розгортання

ІНФОРМАЦІЯ щодо розвитку туризму в Тернопільському районі

ЗМІНИ до Положення про  порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива 

Все про СУБСИДІЇ

Тернопільська районна державна адміністрація оголошує конкурс про надання супутніх  послуг у приміщенні центру надання адміністративних послуг

УВАГА ЗМІНЕНИЙ ГРАФІК прийому громадян у Тернопільській районній державній адміністрації