Шумська районна державна адміністрація
47100, м.Шумськ, вул.Українська, 59
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Корисні посилання

http://www.oda.te.gov.ua/data/upload/content/main/ua/posilbody/prezident.gif 

http://www.oda.te.gov.ua/data/upload/content/main/ua/agolova/uk.gif

На головну / Візитна карта району / Історія регіону

Шумщина до 1149 року


Шумщина до 1149 року

Територія Шумщини багата на знахідки трипільської культури. Ця землеробськоскотарська культура (відкрита ще наприкінці ХІХ ст. Хвойком), поступово поширилась на значній території сучасної України. Для цієї культури був характерний досить високий рівень матеріального виробництва, що відбивалося, зокрема, в досконалому, на той час, житлобудівництві. Свої будинки - одно або двоповерхові - трипільці споруджували з глини на дерев'яному каркасі. Покрівля, як правило, двосхила. Приміщення, звичайно, поділялося на дві і більше кімнат із печами, або відкритими вогнищами. В одному такому будинку жило кілька сімей. Забудова поселень здійснювалася по колу, із загоном для худоби в центрі. Трипільські поселення часто були великими. Одним із найкращих проявів матеріального і культурного розвитку трипільців була їх кераміка, прикрашена орнаментом, виконаним чорною, бурою, рідше білою фарбами. Особливого розвитку у трипільців набула пластика. Вони виліплювали з глини жіночі статуетки, фігурки тварин, моделі жител, алтарів тощо. Разом з керамікою ці чудові вироби образотворчого мистецтва є яскравою ознакою трипільської спільності.

Кhttp://shumsk.org.ua/istoriya/do13/julisthe.jpgрім землеробства, скотарства, мисливства, збиральництва вони займалися ткацтвом, про що свідчать чисельні знахідки пряселець і грузил до ткацьких верстатів. Суспільний поділ праці привів до переходу від матріархату до патріархату. На території нашого району залишки поселень трипільської культури досліджувались в селах Бриків, Онишківці, Васьківці, Кути, Шумбар, і Новостав та в Шумську.

Поховання доби міді розкопано поблизу села Обич. В 1938 році велику майстерню кремінного знаряддя досліджував О.Цинкаловський в Ісерні (Кутянка). Там було зібрано кілька сот кремінних ядрищ, багато кремінних скалок, півфабрикатів, готових знарядь, товкачів - відбірників. Кілька  кам'яних сокир та інші кам'яні знаряддя даної доби знайдено поблизу Великої Іловиці. Там же були знахідки кераміки мальованої трипільської культури. Ці знахідки свідчать про те, що територія нашого краю була заселена племенами трипільської культури - культури, що справила великий вплив на історичний розвиток європейських земель в цілому.

Епоха бронзи - останній великий період первіснообщинної формації. В досліджуваний час з'являється перший штучний метал - бронза ( сплав міді і олова, іноді олово замінювали сурмою або миш'яком). Бронзові знаряддя швидко витіснили мідні, оскільки були твердішими. Крім того, бронза мала нижчу температуру плавлення, що робило її придатнішою для ливарництва. Бронзові знаряддя відігравали велику роль у житті тогочасного населення, однак не витісняли повністю з ужитку кам'яні вироби. В цей період завершувався процес відокремлення скотарських племен від землеробських. Поховання доби ранньої бронзи виявлено поблизу сіл Васьківці, Кути, Тетильківці. На території Літовищ знайдено кам'яні знаряддя доби бронзи, бронзові і крем'яні знаряддя праці і зброю даного періоду знайдено в с. Соснівка. Поблизу села Стіжок виявлено залишки поселення з майстернею крем'яних знарядь доби бронзи. Таку ж майстерню виявлено на околицях Тилявка.http://shumsk.org.ua/istoriya/do13/obloga.jpg

Початки епохи раннього заліза (1000 р до н.е. - 300 р н.е.) позначилися знахідками як могильників так і поселень. Для Волині початок цієї епохи пов'язується з Висоцькою культурою. Названо її від плоского могильника в селі Висоцьке коло Бродів (Львівська область.) Висоцьку культуру дослідники часто пов'язують із слов'янами. На території нашого району поселення Висоцької культури досліджувалося в Шумську і Цеценівці ( в останній було зібрано багато уламків кераміки, а також цілі маленькі посудини).

Від початку нашої ери на Волині і Волинському Поліссі можна спостерігати значні впливи римської культури, що свідчить про широкий торговий обмін. На території нашого краю теж часті знахідки скарбів римських монет: села Бриків, Новостав, Онишківці, Тетильківці (досліджували В.Антонович та М.Теодорович), Антонівці.

У цей же час на території краю були розселенні скіфські племена. Вони займалися землеробством і скотарством, жили у наземних житлах і землянках. Найбільший городищенський центр того часу знайдено на одному з кряжів Кременецьких гір поблизу села Антонівці. Бронзові наконечники стріл скіфського  часу (VІІ - VІ ст. до н.е.) знайдено на околиці сіл Брикова та Онишковець.

У ІІ - V ст. н.е. у різних місцях Шумщини жили племена Черняхівської культури. Цю археологічну культуру цілий ряд дослідників вважають праслов'янською. Її вивчення тісно пов'язане з іменем талановитого археолога Хвойка, котрий у другій половині ХІХ ст. розкопав перший могильник даної культури у селі Черняхів на Київщині. Будучи одним з найскладніших культурних феноменів  в історії давнього населення Європи, черняхівська культура уже близько ста років привертає до себе увагу дослідників. Племена черняхівської культури займалися орним землеробством і скотарством.

З'явилиhttp://shumsk.org.ua/istoriya/do13/vorota.jpgся нові землеробські знаряддя (наприклад: залізний наральник). Високого рівня досягли гончарне, залізорудне, ювелірне та інші ремесла. Дуже важливим винаходом племен черняхівської культури був гончарний круг. Посуд, виготовлений на ньому, був досконалішим, із рівними стінками. До того ж прискорюється процес виробництва про що свідчать чисельні археологічні знахідки кераміки. Крім посуду, частими є знахідки жіночих прикрас. Особливо цікавими є бронзові прикраси. Характерними є знахідки римських монет та фібулзастібок. Це свідчить про широкі торговельні зв'язки племен давньої культури. В обмін на хліб, м'ясо та інші продукти сільського господарства зростав імпорт з античних міст: вина, прикраси, побутові предмети, тощо.

Населення цієї доби вступило у вищий етап суспільного розвитку, коли майнова нерівність руйнувала стару родову общину і на зміну їй приходить община територіальна. Залишки двох поселень черняхівської культури (ІІІ - VІ ст.) досліджувалися у селі Великі Дедеркали. Рештки поселень цієї культури виявлено у селах Кути і Матвіївці та поблизу села Рохманова.

Поселення розташовувались,  звичайно, на південних та південносхідних схилах берегів річок і балок. Наземні і напівземлянкові житла утворювали вулицю чи кілька вулиць. Всередині розташовувались господарські будівлі. Про те, що дані племена були язичниками, засвідчують виявлені залишки святилищ.

Занепад черняхівських племен припадає на кінець ІV - V ст. І саме цей же період стає періодом розселення слов'ян. В ІV ст., після тривалого переміщення, величезний слов'янський масив поділяється на окремі гілки: західна - "славіни" та "венеди" і східна - "анти". В свою чергу східні слов'яни поділяються на окремі племена: полян, древлян, сіверян, уличів, волинян, дулібів, тиверців. Але всі вони мають багато спільних рис, відбитих у характері поселень, особливостях будівництва жител, поховальних обрядах, у предметах побуту. Основним заняттям східних слов'ян було землеробство, на базі якого розвивалися скотарство, ремесло і торгівля.http://shumsk.org.ua/istoriya/do13/xrest.jpg

Наш край оформився в закінчену державну структуру порівняно рано. Оскільки басейн Прип'яті (в тому числі і землі побіля річки Вілії) були центром, де виникали слов'янські племена, то і утворення населених пунктів тут відбулося набагато раніше, ніж на територіях, розміщених далі на схід і південь. Вченими було доведено існування єдиної держави племені полян із столицею в Києві в 482 році. Очевидно, цей процес ішов паралельно в різних землях. На території нашого краю в той час розселилося східнослов'янське плем'я дулібів. Поселення їх представлені двома типами: городищами і селищами. Поховальними пам'ятниками є курганні могильники із трупоспаленням. Можливо, необхідність вести тривалу боротьбу з аварами ("обрами") за виживання, сприяла утворенню у дулібів племінного союзу, одного з найраніших у східних слов'ян.Оскільки дуліби не змогли прогнати завойовників, вони знялися з місця і перебралися на південь. Частина їх добралася аж до Панонії, решта осідала в зручних для оборони місцях і заснувала ряд міст на своєму шляху.

Швидше за все тоді виник і Шумськ. Його назву можна виводити від шуму навколишніх лісів чи від давньої назви брудного рідкого шару на чомунебудь. Дана територія справді була залісена і заболочена, проте перевагу, очевидно, слід віддати версії з болотом, яке робило місто неприступним для кочівницької кінноти. Немає підстав вважати правильною версією про засновника Шумська боярина Шума, оскільки бояри населених пунктів не засновували, вони жили в залюднених місцях. Так і версія про шумні віча не витримує критики, бо віча в голому полі теж не збереш - повинен бути якийсь населений пункт

В Х ст. (907 році як розповідає "Повість минулих літ") дулібське державне утворення було доволі міцним і на правах  союзника брало участь у поході Олега Віщого на Візантію.

Археологічні розкопки на території району виявляють багато знахідок ІХ - Х століть. Отже, більш ніж ймовірно, що вже з ІХ ст. місто існувало, вело активне політичне і торгове життя, будучи одним з центрів племінного дулібського князівства.

На території Шумщини виявлені поселення того часу в Шумську, Брикові, Онишківцях. Вочевидь, тоді і сформувалась територіальна одиниця - Погорина, південною столицею якої став Шумськ (північні столиці - Дорогобуж і Пересопниця). Місто міцнішало, в першу чергу, завдяки тому, що стояло на торговельному шляху із південнозахідної Європи в Київ. Сільське господарство в умовах важких для обробітку ґрунтів не давало великих прибутків і велося виключно для задоволення власних потреб ремесла теж були звичайні, характерні для усіх давньоруських городів цього періоду. Вони теж працювали для внутрішнього споживання. В усякому разі, як центр експорту ремісничих виробів, Шумськ не згадується. Поширеними були гончарство, ткацтво, ковальство, проте побутове, бо бойова зброя завозилася зза кордону, з північної Волині. Біля 890 року Володимир Хреститель приєднав Погорину і Шумськ до Київської держави. В 990 роках було запроваджене християнство. Можливо й тоді було зведено церкву (монастир святого Симона Стиліта).

http://shumsk.org.ua/istoriya/do13/znaxid.jpg

.

В складі Русі.

.

Про події, які відбулися безпосередньо в Шумську до 1149 року, даних немає. Але є метод, за яким можна поновити події того часу. Проаналізувавши пізніші літописні згадки, особливо за 1150-1152 роки, можна сформувати уявлення про те, що Шумськ в той період був найбільшим містом південної Погорини.

У списку міст, які Ізяслав Мстиславович вимагав у Володимира Галицького повернути до Київської землі, Шумськ стоїть на першому місці в переліку інших міст. 1210 року в складі незалежного погоринського князівства Інгвара Ярославовича (офіційно Луцького, Дорогобузького і Шумського), саме Шумськ став південною столицею, а по смерті Інгвара його син Святослав успадкував Шумськ, як столицю свого уділу. Ясно, що столицею, швидше за все, могло стати місто з тривалими традиціями, славною історією, місто, яке повною мірою було обличчям Погорини.

На час першої писемної згадки (біля 25 грудня 1149 року) Шумськ був найбільшим містом південної Погорини, центром волості. Щоправда княжа міжусобиця провела через Шумськ лінію фронту, проте доля милувала місто від знищення. Перша згадка оповідає про те, що під час ворожнечі Юрія Долгорукого і Ізяслава Мстиславовича князь галицький Володимирко зайняв південну Погорину з Шумськом, чим роз'єднав ворогуючих супротивників і примусив їх до мирних переговорів. Сталось це близько 25 грудня 1149 року. Правда, через два роки, в 1151 Володимирко змушений був повернути Шумськ київській землі, а його смерть поклала початок розгулу воєнних дій. 1157 року Юрій Долгорукий виокремив Погорину в окреме князівство, а в березні 1169 року Погорину відбив Мстислав Ізяславович. Причому, багато городів він розорив і спалив, а Шумськ залишив цілим, тільки переселив місцеве населення до Володимира - Волинського. Видно, занадто важливим був Шумськ в оборонному і торговельному значені аби його руйнувати. Адже місто, яке стоїть на торговому шляху та ще й на кордоні князівства, стало однією великою митницею, що приносить місту чималий дохід.

Про великий прохід різних товарів через територію Шумщини свідчать археологічні знахідки експедиції Тернопільського музею в селі Антонівці. Помимо місцевих предметів знайдено речі і ювелірні прикраси, які були вироблені в Скандинавії та Південній Європі.

 




Інформаційні послуги

Актуальна тема

Дорожня карта щодо надання щомісячної адресної допомоги переселенцям для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг

План лісогосподарських заходів по ДП "Кременецький лісгосп" на 2017 рік