Шумська районна державна адміністрація
47100, м.Шумськ, вул.Українська, 59
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Корисні посилання

http://www.oda.te.gov.ua/data/upload/content/main/ua/posilbody/prezident.gif 

http://www.oda.te.gov.ua/data/upload/content/main/ua/agolova/uk.gif

На головну / Візитна карта району / Історія регіону

Російська імперія


Шумщина в ХVІІІ - ХІХ ст.

Починаючи з другої половини ХVІІІ ст., внаслідок занепаду Польщі, проходить три її поділи. В результаті яких більшу частину Тернопільщини у 1722 році загарбала Австрія, а північна частина краю, тобто Шумщина, Кременеччина й частина Збаразького повітів у 1793 році відійшли до Росії і увійшли спочатку до Із'яславського (Волинського) намісництва, а в 1797 році до Волинської губернії. Таким чином Шумськ стає волосним центром Кременецького повіту Волинської губернії. Незважаючи на те, що наше містечко стало адміністративним центром волості, воно й надалі залишалося у приватній власності феодалів.
http://shumsk.org.ua/istoriya/rosimp/karta1.jpg

Так, у 1806 році Радзивілли продають Шумськ Ромуальду Бистрому, який не довго володів ним. А в 1817 році, за борги Бистрого, Шумськ з навколишніми землями продається кільком особам. З 1832 року містечком стала володіти графиня Блудова. Це - жорстока правителька, яка нещадно експлуатувала селян, примушуючи їх цілий тиждень працювати на себе, залишаючи вільними недільні та святкові дні. Блудови жили на території теперішнього Суразького лісництва. Лісові масиви доходили до теперішньої вулиці Підгірної і тягнулися до самого берега. Називався цей бір - Блудів.  Поміщиця володіла сотнями гектарів землі й лісу - від Малинева до Кордишева, використовуючи при цьому дешеву робочу силу селян, ремісників та інших категорій населення.
Аналізуючи соціальноекономічне становище краю, антифеодальні рухи, неправильно було б зовсім не згадати культурноосвітнє та духовне життя на нашій території. А воно, якраз, характеризується тим, що у 1805 році польський просвітитель Тадеуш Чацький заснував у Кременці Вищу Волинську гімназію, яка пізніше (1819) перейменована на ліцей. На влаштування гімназії Чацький з найближчим своїм помічником Гуго Колонтаєм, родом з Великих Дедеркал, зібрав значну суму грошей - 415720 золотих. Гуго Колонтай відомий як видатний представник польського матеріалізму і просвітительства, один з авторів польської Конституції 1791 року. Був ректором Ягеллонського університету, а від травня 1791 року - коронний під канцлер Речі Посполитої. Його перу належить ряд праць філософського змісту.
1837 році костел, який побудував Станіслав Малинський в 1715 році, було освячено в православну церкву. Приміщення церкви кам'яне, з такою ж самою дзвіницею. В 1878 році на церкві побудовано новий дерев'яний купол, покритий білою англійською бляхою. В 1883 році церква і дзвіниця були покриті залізом та пофарбовані мідянкою. Всіма затратами, які йшли на ремонт церкви, відало  Преображенське Братство, що діяло при церкві. Велику роль відігравали заощадження та пожертвування прихожан. В 1858 році на кошти священника цього приходу Антоніна Павловича, разом з іконостасем було влаштовано два престоли. Перший - в пам'ять Преображення Господнього  і другий - в ім'я Покрови Божої Матері. На кошти цього священика та деяких прихожан було придбане Євангеліє та іншу церковну утвар. Церква мала свої землі, які поділялись на сінокісні, орні та присадибні. На церковних землях будувалися будівлі для священнослужителів. До Шумського приходу входили також села - Васьківці, Кути й Гутисько.
В церкві була своя бібліотека. Акуратно велася церковна документація: грошова церковноприходська книга, видана Волинською духовною Консисторією, книга для реєстрації хрещення новонароджених, шлюбів та померлих.
В тому ж таки 1837 році римокатолицька община стала будувати римокатолицький костел.
Історія не стояла на місті. Події, що розвивалися в Росії на початку першої половини ХІХ ст., мали великий вплив на Україну. Тому серед російської та української інтелігенції виділяються люди, які прямо і відверто починають виступати проти політики царизму. В переважній більшості це були вихідці із дворянства. Серед них - Муравйов - Апостол, Бестужев - Рюмін, Пестель, Ігельстром.
Саме про Ігельстрома хотілося б розповісти детальніше, оскільки він народився 19 травня 1799 року в Шумську і дитячі роки його пройшли саме тут. Історичні джерела не дають нам відомостей про сім'ю Ігельстома, однак, судячи з його подальшої діяльності, робимо висновок, що походив він з заможної сім'ї. Костянтин Густавович Інгельстром був членом таємного товариства "Військові друзі" в Росії, капітаном литовського саперного батальйону. В грудні 1825 року він робив спробу підніти повстання у військах окремого Литовського корпусу. Однак зазнав поразки. А в квітні 1827 року військовим судом був позбавлений чинів і дворянства і засуджений на 10 років каторжних робіт на Нерчинських рудниках та Петровському заводі разом з декабристами, де відбував покарання до 1832 року. У 1836 році відправлений рядовим на Кавказ, де прослужив до 1843 року і був звільнений в запас в чині поручика. Дальше його життя склалося так, що він перебував під секретним наглядом поліції із забороною в'їзду в Петербург та Москву.
На 1861 рік у Шумську проживало 1642 чоловіка, в тому числі 195 ремісників. Більшість населення займалося сільським господарством. Незначна частина його працювала на скляному заводі, заснованому 1848 році. Після скасування кріпосного права у 1861 році селяни до вересня 1863 року перебували в стані тимчасово зобов'язаних. Протягом того часу вони мусили відробляти на користь поміщика 20 чоловічих піших днів на рік або сплачувати оброк. За розміром землеволодіння, що не перевищувало 4,5 десятини на двір, Шумськ віднесли до другої категорії після введення уставної грамоти селяни мусили протягом 49 років сплачувати обов'язковий викуп, що значно перевищував ринкову вартість землі.
В післяреформений період інтенсивніше стала розвиватися промисловість у містечку. На 1868 рік тут працювали винокурний, цегельний, пивоварний, 3 шкіряні заводи 2 невеликі ткацькі фабрики, де вироблялося полотно. Наприкінці ХІХ ст. в Шумську будується п'ятиповерховий млин "Маримон". Як стверджують старожили, все устаткування ( а тут було 30 вальців) завезено з Німеччини. Рівного цьому млину не було на Кременеччині та й на всій Волині. Потужність його була надзвичайно велика. А тому, щоб він міг нормально працювати, пшениця повинна була бути тільки високої якості. Шукали і закуповували її далеко за межами Шумщини. Везли її звідусіль, зі всієї Волині. В білих мішечках з гербом Англії королівське борошно текло за кордон. А від цього - великі прибутки. Валки підвід, що йшли на Захід, викликали заздрість і озлоблення в суперників "Маримо на". І в одну злополучну ніч не стало млина - хтось підпалив його. І більше він не відновлювався.
http://shumsk.org.ua/istoriya/rosimp/mlun.jpgПожвавлення економічного розвитку привело до зростання населення містечка - у 80х роках ХІХ ст. тут проживало близько 2,3 тис. чоловік.
Основну частину населення краю становили українці. Поряд з ними проживали поляки, євреї, та люди інших національностей. Люди єврейської національності були досить дальновидними, розумними і винахідливими. Не виключена можливість, що млин "маримон" збудував також єврей.
Наприкінці ХІХ ст. єврей Бурих відкрив у Шумську одну із суконних фабрик. Сукно славилося своєю якістю, тому швидко реалізовувалося, даючи великі прибутки. Пізніше біля фабрики відкривається продуктовий магазин Арона та слюсарна майстерня Шнайдера.
На Шумщині в ті часи була розвинена така важлива галузь, як ковка та виготовлення каменів для млинів. В основному ця галузь розвивалася в Іловицьких кар'єрах.
І все ж основним багатством шумчан, упродовж всієї його історії, буві залишається ліс, що обступав довкіл майже все містечко. Ліс був охоронцем і годувальником. Ісерна (тепер Кутянка) робила славу шумським возам і саням, ночвам і відрам, цебрам і кадубам, пивним бочкам і малим барильцям, ступам і маслоробкам.
В кінці ХІХ ст. "Суразька дача" була суцільним масивом стиглого, перестояного, переважно дубового та дубовососнового лісу. Ще до наших днів збереглися деревастарожили. Біля Суразького лісництва ростуть дуби, яким уже понад 300 років, діаметром 145 см - це дуби Шевченка, могутність і велич яких порівнюється з величчю і незламним духом поета. Тут же, у центрі лісу, росте сосна Лесі Українки, вік якої понад 150 років. Це найвища сосна в Тернопільській області.
У давні часи "Суразька дача" входила до Кременецького лісництва ХолмськоВолинського управління землеробства. У 1897 році його лісником був випускник С.Петербурзького лісового інституту, вчений лісівник ІІ розряду Василь Георгійович Дубровинський. На його клопотання в 1899 році було створене нове Суразьке лісництво, до складу якого увійшли "Суразька дача", Теремне та Зелений Дуб.
Соціальноекономічний розвиток нашого краю доповнювало медичне обслуговування населення, яке здійснювала лікарня, відкрита 1874 року, де працювали лікар та акушерка. В 1871 році створено однокласне народне училище, яке у 1898 році було перетворене на двокласне сільське, де працювало 6 учителів і відвідували його 189 учнів.
Великий вплив на зростання освіти в краї мала учительська семінарія, яка працювала в селі Великі Де деркали з 1877 року. Саме її у свій час закінчив видатний педагог, збирач перлин усної пісенної народної творчості, великий цінитель, знавець і збирhttp://shumsk.org.ua/istoriya/rosimp/oboru.jpgач українського фольклору Степан Іванович Турик, уродженець села Шкроботівки, виходець із середняцької багатодітної сім'ї. За своє життя зібрав майже тисячу пісень рідної Волині, які складали 28 великих нотних зошитів. Найбільше серед пісенної творчості було весільних пісень - 400, побутових - понад 100, романсів - 60, народних балад - 56, приспівів до танців - 86, веснянок і гаївок - понад 20, народна дума про Олексу Довбуша із 125 строф. Решта - пісні літературного походження: рекрутські, чумацькі, колодчані, невільницькі і маршові.
У ХХ століття Шумськ вступав із 168 будинками та 1278 жителями, розвитком землеробства, гончарства, килимарства, деревообробними промислами, кушнірством та іншими ремеслами й промислами.
1914 року гримнула війна. Тяжка і безпросвітна. Перша світова.
Почалася вона з російського наступу на цьому відтинку і і потривожила Волинське Тернопілля спершу тільки мобілізаціями, прокладанням гужових доріг та залізниць до Лановець і Шумська. З'явились дефіцит продуктів та їх дорожнеча. Згодом додались реквізицїї коней, виконання транспортних та трудових повинностей. Так розпочалось для Шумщини двадцяте століття. Не календарне, а історичне.

http://shumsk.org.ua/istoriya/rosimp/3rub.jpg

 




Інформаційні послуги

Актуальна тема

Дорожня карта щодо надання щомісячної адресної допомоги переселенцям для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг

План лісогосподарських заходів по ДП "Кременецький лісгосп" на 2017 рік