Шумська районна державна адміністрація
47100, м.Шумськ, вул.Українська, 59
 
укр рус eng
Пошук
Розширений пошук

Корисні посилання

http://www.oda.te.gov.ua/data/upload/content/main/ua/posilbody/prezident.gif 

http://www.oda.te.gov.ua/data/upload/content/main/ua/agolova/uk.gif

На головну / Візитна карта району / Історія регіону

1917-1939рр.


1917-39 ВОЛЯ І ОКУПАЦІЯ

27 лютого 1917 року внаслідок голодного бунту, підтриманого солдатами зрікся престолі імператр Микола її. Було проголошено республіку на чолі з Тимчасовим урядом. Члени цього уряду іздили по військових підрозділах, агітували за "війну до переможного кінця". Однак самим солдатам війна добряче набридла, чим користалися більшовицькі агітатори. Мітингувала вся 11 армія.
16

А у той же час почали формуватися структури Украінської Центральної ради. В Кременці почали діяти повітова та міська управи. Борис Миколайович Козубський, недавній голова міської думи Кременця, представляв Кременецький повіт в самій Центральній Раді. Фактично панувало двовладдя. А після того як у Петербурзі стався жовтневий переворот, свої претензїї на місцеву владу пред’явили ще й більшовики. Втім ця влада опиралася на солдатські багнети. Як тільки було підписано Брестський мир - солдатики зірвалися з фронту і подались по домівках. Єдиною реальною силою на Волинському Тернопіллі залишилась Центральна Рада. А по селах селяни самі почали захоплення земель, реманенту, млинів. Зокрема млин, що належав управителю маєтків графині Блудової – Порайському захопили селяни Рохманова.
На початку 1918 року існування Украінської державності опинилося під загрозою. На Київ рушила червона армія. Центральна рада встигла попросити допомоги в Австро-Угорщини та Німеччини. Майже півмільйонна гартована в боях армія змусила відступити більшовиків. Але й надмірно соціалістична Центральна Рада не подобалась імперському командуванню. За їх підтримки колишній царський генерал Скоропадський став гетьманом Украіни. Він досить скоро навів лад в економічних питаннях, опікувався освітою, але опирався при цьому на поміщицьке землеволодіння і німецькі багнети. А соціалістичні ідеі були на той час надто живучі. То тут то там спалахували сутички повсталих селян з німецькими солдатами та гайдамаками.
В листопаді 1918 року владу в Украіні узяла Директорія. Німеччина та Австро-Угорщина вивели з Украіни війська.
Несподівано оголосила про свої претензїї на Волинь шойновідновлена польська держава. Удар в спину УНР був несподіваним і стрімким. Навесні 1919 року добре озброєна польська армія захопила Луцьк, проте на заході Волинського Тернопілля їх зупинили селянські загони. Організовані з недавнїх солдатів царської армїї, що в окопах пройшли справжній вишкіл, озброєні покинутою тими ж росіянами зброєю (від гвинтівок до гармат) селяни кілька місяців стримували польське військо на лінїї Заложці-Будки.
А зі сходу котився черговий червоний наступ." 2 червня більшовики були в Кременці, де захопили 18 ешелонів зброї і військового спорядження, 5 червня "відзначились" кривавим злочином у Ланівцях -  розстріляли півсотні полонених бійців армїї УНР.
Втім, поставлена на межу існування украінська армія зуміла реорганізуватися і розгорнути контрнаступ. Загрожені ще й білою армією Денікіна, більшовики спішно відкочувались на схід. В тих подіях брав участь, а згодом описав їх в поемі "П’ята симфонія" поет Євген Маланюк.
Але, отримавши підкріплення у вигляді армїї Галлера активізувалися поляки. Вже в липні 1919 року вони зайняли Волинське Тернопілля. Населення відповіло великим повстанням. Його центром стало село Жолобки, але участь взяли чи не всі села. Було зайнято Шумськ, двічі з рук в руки переходив Кременець. Поляки зняли з фронту стрілецькі й кавалерійські підрозділи, підсилені артилерією. Повстання було придушене - і почалася розправа. Командир Львівської стрілецької дивізїї генерал Єнджеєвський прямо віддав наказ оточувати села, щоб не дати жодному повстанцеві втекти. Чи не в кожному селі відбулися масові розстріли.
Звісна річ - такій владі волиняки так і не скорилися. І коли Ризька угода таки закріпила Волинське Тернопілля за Польщею - боротьба тривала, хоч і була перенесена в іншу площину.
В складі Польської Республіки Волинське Тернопілля склало Кременецький повіт Волинського воєводства. Його територія займала 2,8 тис. кв. км., населення - за польським переписом - 221 950 мешканців. Структурно повіт поділявся на місто Кременець та 12 гмін. Східною межею повіту був польськорадянський кордон. Відповідно терени повіту розглядалися як смуга убезпечення на випадок нової радянської агресїї. Тому було демонтовано залізницю із Шумська на Кунів, дороги, що лежали в напрямку східзахід не реконструювали, мости на них витримували хіба селянську підводу. Натомість було заасфальтоване рокадне шосе КременецьВишнівець і далі на Тернопіль. В нерозберисі бойових дій 191920 років польські загони очищали села від "большевицького елементу" однак до нього чомусь відносили і свідомх украінців і прихильників протестантських течій, які якраз в ту пору зазнали на Волинському Тернопіллі першого розквіту. Згодом почалося масове надання земельних ділянок "осаднікам" - ветеранам недавнїх військових кампаній. Цим з одного боку збільшувався відсоток польського населення в повіті (у Шумській гміні за офіційними даними  частка поляків сягнула 48%) так і закладались основи майбутнього партизанського руху на випадок радянського вторгнення. Кожен двір осадніка ставав притулком, джерелом коней, харчів.
Промисловість в цій зоні теж не вельми розбудовувалась і працювала на переробку місцевої сировини. В Шумську - маслозавод, фабрика газованих вод,суконна фабрика Буриха, два великих млини, гуральня, кілька пекарень. В Шумських лісах діяли тартаки. Вживалися заходи і для спольщення та покатоличення украінців. 1924 року украінська мова була заборонена до вживання в урядових установах. Того ж року украінські школи перетворено на двомовні. Невдовзі було прийнято ухвалу за якою неполяк не міг придбати нових земельних володінь. Переписатися не поляка було напрочуд легко, але мало хто  украінців скористався цією можливістю. Натомість своєрідною модою, легальним викликом польській культурній експансїї стало масове членство в товаристві "Просвіта". У більшості сіл повіту діяли просвітянські читальні, в містах - навіть бібліотеки. Подекуди діяли драматичні гуртки та духові оркестри. Ширився рух за украінізацію церкаи, багато громад перейшло до украінської автокефальної православної церкви - московського православ’я трималися більше монастирі.Популярним читанням були журнали "Сільський господар" та  "Церква і нарід". Активним співробітником остаанього був видатний уродженець с. Тетильківці лікар і теолог Арсен Річинський.
Натомість польська влада влаштовувала пишні святкування і паради, які б демонстрували велич Речі посполитої, єднання народу і вийська. Організовувались воєнно спортивні товариства. На Кременецьких горах було організовано навчання планеристів - майбутнього резерву військово-повітряних сил. Взагалі на всьому суспільному житті лежала печать мілітаризацїї. Польські вйськові вважали за можливе втручатися в справи, які їх зовсім не стосувалися. Зокрема на Лановеччині й Шумщині польські прикордонники взялися примусово навертати на католицизм місцевих селян (т. зв. мала пацифікація) Проти цієі сваволі виступили священник Михайло Малюжинський, посли (депутати) Степан Баран та Степан Скрипник.
MajatekДруга половина 30х років - пора різкого збільшення чисельності місцевих осередків ОУН. Вже 1938 року в кожному більшому селі існував осередок. Навесні наступного року ОУН була розгорнута підпільна та ефективна кампанія по збору коштів на підтримку Закарпатської Украіни.
А воєнна гроза, до якої так ретельно готувалися чи не всі в Речі Посполитій насувалася стрімко. Тільки не з того боку звідки її чекали.

 

 




Анонси подій

Інформаційні послуги

Актуальна тема

Дорожня карта щодо надання щомісячної адресної допомоги переселенцям для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг