Роздрукувати

1939-52 КРИВАВА СЕРЕДИНА ХХ СТОЛІТТЯ.

Мало хто думав що за півроку Німеччина зможе розробити план ефектної кампанїї проти Польші і завдати удару. Але так сталося. Спішно стягнуті під західний кордон кавалерійські подрозділи польського війська потрапили під нищівний перший удар. А служило в них немало хлопців з Шумщини... З перших днів війни почалися німецькі бомбардування, які посилились після того як в Кременці отаборився польський уряд. Власне в другій половині вересня польське керівництво потрохи відійшло від шоку і мало змогу організувати на "східних землях" ефективну оборону. І ще не знати чим би закінчилась така війна для Німеччини, але 17 вересня 1939 року на землю Західної Украіни і Білорусі вступили радянські війська. Польський уряд покинув Кременець і пробився до Румунїї.
Украінська молодь роззброювала польську поліцію, зустрічала червоних солдатів квітами та маєвом жовтосинїх прапорів. Незабаром школи було переведено на украінську мову викладання, в Кременці вийшла газета украінською мовою "Сталінським шляхом". До Львова на Народні збори було відряджено 43 делегати. На прохання цих Зборів зайняті Червоною Армією територїї було включено до складу УРСР. В грудні було проведено адміністративний поділ земель. Волинське Тернопілля було чомусь віднесене до Тернопільської області, загалом - подільськогалицької і розподілено на 6 районів з центрами у Кременці, Шумську, Катербургу,Вишнівці, Почаєві та Ланівцях. Втім центр Катербурзького району досить скоро перенесли до Дедеркал. Швидко були створені районні установи, чи не першими з перших - райвідділи НКВС, причому останні отримали до послуг всю документацію польської поліцїї та дефензиви. Невдовзі почались арешти активістів "Просвіти", молоді, запідозреної у членстві в ОУН, Вони правда здавались поодинокими на тлі арештів і виселень на Сибір поляків. Іронія історїї - чи не першими в жорна комуністичного млина потрапили місцеві комуністи. Проводились арешти навіть серед студентів новоствореного (12.4. 1940) Кременецького учительського інституту. Кременецька тюрма поступово зповнилась.

А залізницями мчали на захід радянські військові ешелони. З Ямполя на Кременець ударними темпами будували нову сучасну автостраду. Що затівалося з радянського боку ми мабуть так і не взнаємо - занадто багато карт переплутав удар на світанку 22 червня 1941 року якого завдав Вермахт. На фронт потяглися колони радянських підркіплень, в тюрмах та ізоляторах НКВС повели "зачистку" в якій загинули тисячі жителів Волинського Тернопілля. Загинув від рук НКВС і лідер повітового просвітянського руху, уродженець села Боложівка Семен Жук.
А фронт наближався. Відомо, що на Волинському Тернопіллі займали оборону 36 стрілецький корпус (штаб - в м. Шумськ) та 14 кавалерійська дивізія (безпосередньо м. Кременець). Кілька днів оборона утримувалась, проте після прориву німецької танкової групи (16 дивізія панцерваффе) на Острог, над радянськими військами нависла загроза оточення і вони почали поспішний відхід на Шепетівку. 3 липня німецька армія зайняла Шумщину.
Населення зустрічало німців як визволителів від жахіть НКВС, колгоспів, які перед війною вже пробували організувати. Але члени ОУН тихенько збирали і переховували залишену червоноармійцями зброю (а було її вдосталь - від самозарядних гвинтівок до 45мм гармат).
ОУН, та й просто свідома громадськість користувалися нагодою і сторювали місцеве самоврядування, мілітарні підрозділи.
Проте владою довелося ділитися - слідом за вермахтом прийшла нацистська цивільна адміністрація, одним з основних завдань якої було викачування до Німеччини продовольства та робочої сили. На селян було накладено контингенти, почалися примусові вивезення. єврейське населення було  зігнане в гетто, створене в Шумську. В липні 1942 року  більшість жителів цих гетто були розстріляні - як мінімум 2400 чоловік. Однак декого з євреів переховали і врятували місцеві жителі - православні селяни і ремісники, протестанти-п’ятдесятники і навіть стрільці украінської поліції. Зокрема карну справу німці порушили проти командира поліційного підрозділу в Шумську Миколи Красіцького саме за допомогу євреям.